Стандарти випробувань на стійкість до корозії автозапчастин

Стандарти випробувань на стійкість до корозії автозапчастин переважно включають такі:
I. Стандарти випробування в солоному тумані
1. Нейтральне випробування в солоному тумані (NSS): наприклад, міжнародний стандарт ISO 9227. Використовується розчин натрію хлориду з концентрацією 50 г/л, а значення pH знаходиться в межах від 6,5 до 7,5. Зразок автозапчастини поміщають у камеру випробування в солоному тумані й безперервно розпилюють протягом певного часу. Спостерігають за станом поверхні щодо корозії, зокрема за утворенням іржі, пухирів, відшаруванням тощо, щоб оцінити стійкість до корозії.
2. Кисле випробування в солоному тумані (AASS): до розчину для нейтрального випробування в солоному тумані додають оцтову кислоту, щоб знизити значення pH до 3,0–3,1. Цей метод є більш агресивним і застосовується для моделювання стійкості автозапчастин до корозії в екстремальних умовах (наприклад, у районах, де часто випадають кислотні дощі).
3. Тест на прискорену солеву корозію з міддю (CASS): додавання хлориду міді до кислотного солевого туману для подальшого підвищення агресивності солевого туману. Цей тест дозволяє імітувати корозійні умови для автокомпонентів у надзвичайно складних умовах протягом порівняно короткого часу. Однак необхідно уважно підбирати тривалість і умови випробування, щоб уникнути надмірного прискорення корозії й неможливості адекватно відобразити реальні умови експлуатації.

II. Стандарти циклічних корозійних випробувань, наприклад, міжнародний стандарт ISO 11997, який встановлює різні методи циклічних корозійних випробувань, включаючи цикли з декількох етапів — солевого туману, сушіння та зволоження — для імітації різноманітних умов навколишнього середовища, з якими можуть стикатися автомобілі в реальних умовах експлуатації, зокрема чергування вологи, сушіння та впливу солевого туману. За допомогою багаторазових циклічних випробувань можна комплексніше оцінити стійкість автокомпонентів до корозії в складних умовах.

III. Стандарти прилипання покриття та корозійної стійкості
1. Для автомобільних деталей із покриттями, таких як фарба, антикорозійні покриття тощо, необхідно дотримуватися відповідних стандартів щодо прилипання покриття та його корозійної стійкості. Наприклад, міжнародний стандарт ISO 2409 встановлює метод випробування на прилипання покриття та оцінює силу зчеплення між покриттям та основою деталі за допомогою випробування сітчастим розрізом.
2. Серія стандартів ISO 4628 встановлює метод оцінки ступенів корозії покриття, таких як пухирювання, іржавіння та відшарування, щоб визначити, чи відповідає корозійна стійкість покриття встановленим вимогам.
IV. Стандарти на матеріали
1. Для матеріалів, що використовуються в автомобільних деталях, існують відповідні міжнародні стандарти, які встановлюють такі показники, як хімічний склад, механічні властивості та корозійна стійкість.
2. Наприклад, для матеріалів із нержавіючої сталі міжнародний стандарт ISO 15510 встановлює вимоги до хімічного складу, механічних властивостей та стійкості до корозії різних марок нержавіючої сталі.
3. Для алюмінієвих сплавів серія міжнародних стандартів ISO 6361 встановлює технічні вимоги та методи випробувань для листових алюмінієвих сплавів, профілів та інших виробів, у тому числі й випробування матеріалів на стійкість до корозії.